КОТЕЛЬВА
край високих виробничих та соціальних стандартів
Талалай Пилип
кореспондент з смт Котельва
Котельва - край високих виробничих та соціальних стандартів
Умовно можна розділити суспільство на дві частини: тих, хто обожнює міську атмосферу, та тих, хто не уявляє свого життя без сільської місцевості. Однак існують поселення, які посідають проміжну позицію між містом та селом, - це селища міського типу або містечка. А одним із таких є місце розташування моєї домівки - Котельва, що з Полтавської області.
Перші людські поселення почали формуватися ще з давніх часів. Спочатку це були взагалі невеликі території, які люди спільно розбудовували. А перетворення звичайних, як здавалося, помешкань на конкретні типи місць проживання людей здійснювалося крок за кроком. Таким чином, відбулося своєрідне суспільне відокремлення - селян та містян.
Проте, також виникло дещо особливе утворення - містечко - різновид поселення, меншого за місто, але більшого за село. За радянських часів його назвали селищем міського типу. А станом на сьогодні, такими можна вважати ті місцеперебування, які мають вагому перспективу економічного й соціального розвитку, зростання кількості населення. Однак їхня поширеність поступово зменшується.
Перші людські поселення почали формуватися ще з давніх часів. Спочатку це були взагалі невеликі території, які люди спільно розбудовували. А перетворення звичайних, як здавалося, помешкань на конкретні типи місць проживання людей здійснювалося крок за кроком. Таким чином, відбулося своєрідне суспільне відокремлення - селян та містян.
Проте, також виникло дещо особливе утворення - містечко - різновид поселення, меншого за місто, але більшого за село. За радянських часів його назвали селищем міського типу. А станом на сьогодні, такими можна вважати ті місцеперебування, які мають вагому перспективу економічного й соціального розвитку, зростання кількості населення. Однак їхня поширеність поступово зменшується.
Так сталося, що саме із селищем пов'язані усі мої дитячі спогади, адже із нього я є родом. Воно має назву Котельва та уособлює одне із найрозвинутіших містечок Полтавської області й України, оскільки водночас є адміністративним центром Котелевського району. На його території працює чимало приватних підприємців, державних службовців, до того ж освітня та культурна галузі є поширеними серед школярів та молоді. Авторитетна частина теперішнього місцевого населення - усіляко активна, тобто постійно прагне подальшого розвитку та популяризації свого рідного краю у різноманітних сферах. А саме соціально-економічного розвитку, створення нових робочих місць та підтримки місцевих сільськогосподарських товаровиробників.
Отже, підсумовуючи, укотре можна згадати про особливості основних типів людських помешкань. Зокрема про містечко, проживання в якому ідеально підходить для усіх, хто не любить міської метушні, але водночас надає перевагу не сільському місцю оселення. І, спираючись на власний приклад, я можу це підтвердити.
Отже, підсумовуючи, укотре можна згадати про особливості основних типів людських помешкань. Зокрема про містечко, проживання в якому ідеально підходить для усіх, хто не любить міської метушні, але водночас надає перевагу не сільському місцю оселення. І, спираючись на власний приклад, я можу це підтвердити.
Історія міста
Котельва від заснування до сьогодні
В історичних джерелах Котельва вперше згадується в XVI столітті. У цей час поселення було у прикордонні між Королівством Польським і Московською державою. Тоді котелевські козаки підтримували похід Польщі на Москву.
29 січня 1709 року Карл ХІІ з частинами військ підступив до Котельви з наміром знищити містечко, проте місцеві старшини у свою чергу вийшли до Карла з проханням про помилування, і він його задовольнив, з половиною війська ставши у майбутньому селищі.
Починаючи з 2-ї половини XVIII століття Котельва стала осередком чумацтва на Слобожанщині — чимало колишніх козаків поробилися землевласниками, обзавелися млинами, зайнялися винокурінням. Містечко в цей час стало центром однойменного комісарства.
29 січня 1709 року Карл ХІІ з частинами військ підступив до Котельви з наміром знищити містечко, проте місцеві старшини у свою чергу вийшли до Карла з проханням про помилування, і він його задовольнив, з половиною війська ставши у майбутньому селищі.
Починаючи з 2-ї половини XVIII століття Котельва стала осередком чумацтва на Слобожанщині — чимало колишніх козаків поробилися землевласниками, обзавелися млинами, зайнялися винокурінням. Містечко в цей час стало центром однойменного комісарства.
Кінець XIX століття ознаменувався для Котельви збільшенням населення, зростанням його освіченості і добробуту. Станом на 1876 рік, у Котельві проживало 6 323 жителі, налічувалось 2 000 дворів, 7 церков.
Однак на початок XX століття, як зазначав історик М. Ф. Сумцов, хоч Котельва й була найбільшим населеним пунктом Охтирського повіту, та «промисловий прогрес» обійшов її стороною — жодної заводської труби, відсутність телеграфу робили її відірваною від світу, та й пошта ходила лише два рази на тиждень. І справді, уклад життя Котельви початку XX століття був дещо патріархальним — «промисловість» представляли 2 вальцьових млини з олійницями і до 2 десятків вітряків, водночас діяли 5 церковно-парафіяльних, 6 земських і міністерських училищ, лікарня і поштове відділення.
Однак на початок XX століття, як зазначав історик М. Ф. Сумцов, хоч Котельва й була найбільшим населеним пунктом Охтирського повіту, та «промисловий прогрес» обійшов її стороною — жодної заводської труби, відсутність телеграфу робили її відірваною від світу, та й пошта ходила лише два рази на тиждень. І справді, уклад життя Котельви початку XX століття був дещо патріархальним — «промисловість» представляли 2 вальцьових млини з олійницями і до 2 десятків вітряків, водночас діяли 5 церковно-парафіяльних, 6 земських і міністерських училищ, лікарня і поштове відділення.
Відтак, перші 15 років ХХ століття були позначені особливим піднесенням економічного, соціального і культурного розвитку в Котельві. Вже у серпні 1907 року створюється Котелевське товариство сільського господарства, яке ставило за мету допомогти селянину отримати якнайбільшу віддачу від землі, мало склад сільськогосподарських машин і землеробних знарядь, насіння і мінеральних добрив тощо.
Із 1908 року при товаристві почала діяти бібліотека — газети, книги, журнали видавалися читачам на руки.
Однак Перша світова війна, яка розпочалася 1914 року, дещо уповільнила розвиток Котельви, як і всієї країни.
Від березня 1923 року містечко стало районним центром, а у квітні 1925 року, у зв'язку з переходом на триступеневу систему управління, Котелевський район був переданий до Полтавської округи.
Із 1908 року при товаристві почала діяти бібліотека — газети, книги, журнали видавалися читачам на руки.
Однак Перша світова війна, яка розпочалася 1914 року, дещо уповільнила розвиток Котельви, як і всієї країни.
Від березня 1923 року містечко стало районним центром, а у квітні 1925 року, у зв'язку з переходом на триступеневу систему управління, Котелевський район був переданий до Полтавської округи.
З осені 1932 року по липень 1933 року Котельва, як і решта радянської України, зазнала страшного голоду — вимирали сім'ями, вулицями, люди кидали обжиті місця і тікали на хутори, до міст. Але й там не багатьом вдавалося вберегтися від голодної смерті. Особливо потерпіли мешканці північно-західної частини Котельви, де ґрунти найменш родючі. На місці колишніх вулиць тепер шумить ліс.
23 серпня 1939 року Указом Президії Верховної Ради УРСР був створений Котелевський район з відповідним центром у Котельві. Його розбудова велася досить пожвавлено. На цей час у селищі налічувалося 14 833 жителі, що на 5 460 осіб менше, ніж 1926 року.
26 лютого 1940 року вийшов перший номер районної газети «За Сталінський Урожай». 25 березня на Другій сесії районної Ради депутатів трудящих було порушено клопотання про будівництво вузькоколійної залізниці від Колонтаєва до Котельви. З'явилися перші передовики виробництва та розпочалася радіофікація районного центру.
Напруженим лишався для котелевців початок 1950-х — вирішувались житлові проблеми, налагоджувалось життя промислових підприємств: різноманітні податки, позика, суботники та недільники без оплати праці робилися для простої людини справжнім тягарем. Оподатковувались навіть фруктові дерева. Але були й значні позитивні просування, а саме це зведені добротні приміщення аптеки, готелю, адмінбудинку, двоповерхове приміщення Першотравневої школи (майбутньої гімназії № 1 ім. С. А. Ковпака). Відбувалось укрупнення промартілей, а згодом розпочався приплив робочої сили із західних областей України.
23 серпня 1939 року Указом Президії Верховної Ради УРСР був створений Котелевський район з відповідним центром у Котельві. Його розбудова велася досить пожвавлено. На цей час у селищі налічувалося 14 833 жителі, що на 5 460 осіб менше, ніж 1926 року.
26 лютого 1940 року вийшов перший номер районної газети «За Сталінський Урожай». 25 березня на Другій сесії районної Ради депутатів трудящих було порушено клопотання про будівництво вузькоколійної залізниці від Колонтаєва до Котельви. З'явилися перші передовики виробництва та розпочалася радіофікація районного центру.
Напруженим лишався для котелевців початок 1950-х — вирішувались житлові проблеми, налагоджувалось життя промислових підприємств: різноманітні податки, позика, суботники та недільники без оплати праці робилися для простої людини справжнім тягарем. Оподатковувались навіть фруктові дерева. Але були й значні позитивні просування, а саме це зведені добротні приміщення аптеки, готелю, адмінбудинку, двоповерхове приміщення Першотравневої школи (майбутньої гімназії № 1 ім. С. А. Ковпака). Відбувалось укрупнення промартілей, а згодом розпочався приплив робочої сили із західних областей України.
Починаючи від 1954 року, в околицях Котельви велися геологорозвідувальні роботи з виявленню нафти та природного газу.
Згідно з офіційними даними, 1962 року у Котельві налічувалось понад 14,6 тисяч населення. Тут діяли різноманітні комбінати, лісництво, деревообробний цех, райспоживтовариство, міжколгоспна будівельна організація, інкубаторна станція, 2 середні, 3 восьмирічні, 3 початкових школи, райлікарня, будинок культури, 5 клубів, 12 бібліотек тощо.
Однак, у зв'язку з укрупненням сільських районів, Котелевський район був ліквідований, а його територія відійшла до Диканського та Зіньківського. Це спричинило швидкий занепад села, були ліквідовані деякі установи, організації, у тому числі й районна газета «За соціалістичну працю», відтак розпочався відтік населення.
Проте вже 1965 року район було поновлено, що ознаменувало відродження райцентру. Дотепер виходить районна газета під заголовком «Народна трибуна», зводилися сільські клуби, було налагоджене автобусне сполучення з Полтавою, Харковом та селами району, відкрито дитячу музичну школу, розпочато будівництво дитячого садка-ясел, універмагу, широкоекранного кінотеатру, дороги з твердим покриттям та мосту через річку Ворсклу, яка з'єднувала Котельву зі своїм майбутнім адміністративним центром - Полтавою.
1968 року розпочато газифікацію комунальних будинків у Котельві.
Помітно змінилося обличчя містечка тоді, коли в жовтні 1971 року йому присвоїли статус селища міського типу.
Зі здобуттям Україною незалежності, на подальшому референдумі 1 грудня 1991 року котелевці однозначно виступили за самостійність своєї держави. І попри економічно складні 1990-ті, зокрема у Котельві вдалося зберегти соціальну інфраструктуру, частково промисловий потенціал. Як і в більшості районів Полтавщини, економіка селища досі зберігається аграрно орієнтованою.
Використане джерело: https://uk.wikipedia.org
Згідно з офіційними даними, 1962 року у Котельві налічувалось понад 14,6 тисяч населення. Тут діяли різноманітні комбінати, лісництво, деревообробний цех, райспоживтовариство, міжколгоспна будівельна організація, інкубаторна станція, 2 середні, 3 восьмирічні, 3 початкових школи, райлікарня, будинок культури, 5 клубів, 12 бібліотек тощо.
Однак, у зв'язку з укрупненням сільських районів, Котелевський район був ліквідований, а його територія відійшла до Диканського та Зіньківського. Це спричинило швидкий занепад села, були ліквідовані деякі установи, організації, у тому числі й районна газета «За соціалістичну працю», відтак розпочався відтік населення.
Проте вже 1965 року район було поновлено, що ознаменувало відродження райцентру. Дотепер виходить районна газета під заголовком «Народна трибуна», зводилися сільські клуби, було налагоджене автобусне сполучення з Полтавою, Харковом та селами району, відкрито дитячу музичну школу, розпочато будівництво дитячого садка-ясел, універмагу, широкоекранного кінотеатру, дороги з твердим покриттям та мосту через річку Ворсклу, яка з'єднувала Котельву зі своїм майбутнім адміністративним центром - Полтавою.
1968 року розпочато газифікацію комунальних будинків у Котельві.
Помітно змінилося обличчя містечка тоді, коли в жовтні 1971 року йому присвоїли статус селища міського типу.
Зі здобуттям Україною незалежності, на подальшому референдумі 1 грудня 1991 року котелевці однозначно виступили за самостійність своєї держави. І попри економічно складні 1990-ті, зокрема у Котельві вдалося зберегти соціальну інфраструктуру, частково промисловий потенціал. Як і в більшості районів Полтавщини, економіка селища досі зберігається аграрно орієнтованою.
Використане джерело: https://uk.wikipedia.org
