ЖМЕРИНКА
загадкове містечко на пагорбках
Токарчук Артем
кореспондент з міста Жмеринка
Жмеринка - загадкове містечко на пагорбках
Жмеринка – це напівміфічне містечко, де відбувається дія у половині єврейських анекдотів. Найпоширеніший віковий контингент – це люди літнього віку, що не поспішаючи гуляють тихими вуличками міста. Дещо менше на вулицях дітей та дорослих. До обласного центру, Вінниці, звідси 40 хвилин автомобілем, що означає доволі сприятливе географічне розташування майже в центрі України, що на Поділлі. Жмеринці, як і іншим невеликим містечкам, притаманний неквапливий ритм життя поспішати - тут немає куди.
Жмеринка — велика залізнична вузлова станція Правобережжя України, заснована в 1865 році між селами Велика і Мала Жмеринка на місці вирубаного дубового пралісу. Немає пасажирського потягу, який не мав би зупинки в нашому місті. Містечко невелике, в 2001 році тут офіційно проживало 36,4 тис. жителів, а станом на січень 2019 року в Жмеринці проживає 35,8 тис. жителів. Місто потихеньку зменшується, проте в ньому будують мережеві магазини, такі як «Comfy», «Грош», «Фокстрот».
Історія міста
Жмеринка в роки війни
Автор і сам недолюблює уроки історії, проте, кому цікаво, пропоную міні-рубрику під назвою "історія міста", де буде розміщено історію молодого міста.
Історично Жмеринка складалась з різних поселень, які зберегли свої назви — на схід від залізниці розмістилась власне Жмеринка, на північний схід — Велика Жмеринка, на південний схід — Петрівка, на південь Кавказ, ще південніше Корчівка. Безпосередньо до міста прилягають села Мала Жмеринка, Леляки, Тартак, Подільське та селище міського типу Браїлів. В історичних матеріалах згадується про Жмеринку на початку XVIII століття, як про село Браїлівської волості, Вінницького повіту, Подільської губернії.
Історично Жмеринка складалась з різних поселень, які зберегли свої назви — на схід від залізниці розмістилась власне Жмеринка, на північний схід — Велика Жмеринка, на південний схід — Петрівка, на південь Кавказ, ще південніше Корчівка. Безпосередньо до міста прилягають села Мала Жмеринка, Леляки, Тартак, Подільське та селище міського типу Браїлів. В історичних матеріалах згадується про Жмеринку на початку XVIII століття, як про село Браїлівської волості, Вінницького повіту, Подільської губернії.
У другій половині XIX століття, коли Подільська губернія стала центром цукрової промисловості, виникла потреба в будівництві залізниці. На той час в губернії нараховувалось 29 цукрових заводів.
Власне Жмеринка — велика вузлова станція Правобережжя України, заснована в 1865 році між селами Велика і Мала Жмеринка на місці вирубаного дубового пралісу. В зв'язку з будівництвом залізниці Київ — Балта (1865-1870 рр.) Жмеринка стала залізничним селищем. Рух поїздів по залізниці Одеса — Жмеринка — Київ розпочався 8 червня 1870 р.. По залізниці Жмеринка — Волочиськ — у вересні 1871 року, Жмеринка — Могилів-Подільський — 30 вересня 1892 року.
Власне Жмеринка — велика вузлова станція Правобережжя України, заснована в 1865 році між селами Велика і Мала Жмеринка на місці вирубаного дубового пралісу. В зв'язку з будівництвом залізниці Київ — Балта (1865-1870 рр.) Жмеринка стала залізничним селищем. Рух поїздів по залізниці Одеса — Жмеринка — Київ розпочався 8 червня 1870 р.. По залізниці Жмеринка — Волочиськ — у вересні 1871 року, Жмеринка — Могилів-Подільський — 30 вересня 1892 року.
30 серпня 1869 року було відкрито рух пасажирських і товарних потягів між станцією Курськ і тимчасовою станцією Дніпро (Слобода Кухмістера). Далі пасажири і вантажі доставлялися пароплавами до Поштової площі. 13 лютого 1870 року почався рух по новому мосту через Дніпро, побудованому під керівництвом відомого інженера А. Струве. На той час це був найбільший міст в Європі завдовжки більше 1 версти. Пройшла залізниця, з'явилася станція, і прибули туди найактивніші і найзавзятіші люди Поділля
У 1903 році містечко отримало статус міста.
У 1903 році містечко отримало статус міста.
І жило би собі, і багатіло б місто, але почалася революція. 6 березня 1919 року Жмеринка на 12 днів стала столицею України - там знаходився потяг С. Петлюры під час його "славетної" втечі від більшовиків з Києва в Кам'янець-Подільський.
9 серпня 1919 року, як згадував генерал УНР Капустянский, "зранку Ю.Тютюнник і 5-та Галицька бригада (2 і 3-й курені) вдерлися в Жмеринку. Червоні у безладді відходять різними напрямками. До наших рук потрапила сила військового майна, на яку позаздрили Галицькі частини частини й намагалися накласти на нього свою руку. Але Тютюнник поставивши їм рішучий опір. Запахло порохом. Кожний для своїх частин бажав використати майно. Одначе, конфлікт скоро залагоджено і Наддніпрянці з Галичанами охочого помирилися на компромісі". Того ж дня за словами Капустянского, "6-та дивізія в Якушинцях заатакувала невеличкий ворожий відділ до 250 багнетів, переважно з матросів і жидів, і розбила його вщент, захопивши кулемети й трофеї". І "компроміс", і трофеї були відмічені єврейським погромом.
Жорстокі бої йшли в цих місцях і під час Великої Вітчизняної війни. Страшною і руйнівною була нацистська окупація, що супроводжувалася винищуванням єврейського населення, що залишилося в місті. У травні 1948 року ті 500 євреїв Жмеринки, що повернулися з фронту і з евакуації, підписали листа, в якому просили дозволити усьому єврейському населенню міста виїхати в Ізраїль.
9 серпня 1919 року, як згадував генерал УНР Капустянский, "зранку Ю.Тютюнник і 5-та Галицька бригада (2 і 3-й курені) вдерлися в Жмеринку. Червоні у безладді відходять різними напрямками. До наших рук потрапила сила військового майна, на яку позаздрили Галицькі частини частини й намагалися накласти на нього свою руку. Але Тютюнник поставивши їм рішучий опір. Запахло порохом. Кожний для своїх частин бажав використати майно. Одначе, конфлікт скоро залагоджено і Наддніпрянці з Галичанами охочого помирилися на компромісі". Того ж дня за словами Капустянского, "6-та дивізія в Якушинцях заатакувала невеличкий ворожий відділ до 250 багнетів, переважно з матросів і жидів, і розбила його вщент, захопивши кулемети й трофеї". І "компроміс", і трофеї були відмічені єврейським погромом.
Жорстокі бої йшли в цих місцях і під час Великої Вітчизняної війни. Страшною і руйнівною була нацистська окупація, що супроводжувалася винищуванням єврейського населення, що залишилося в місті. У травні 1948 року ті 500 євреїв Жмеринки, що повернулися з фронту і з евакуації, підписали листа, в якому просили дозволити усьому єврейському населенню міста виїхати в Ізраїль.
